Транспортна інфраструктура

Історія кафедри

 Кафедра «Транспортна інфраструктура» створена на базі кафедр «Мости та тунелі», «Колія та колійне господарство» та «Проектування та будівництво доріг» в зв’язку із реструктуризацією університету.

 Історія кафедри «Транспортна інфраструктура» (секція «МТ»)

  Наказом по інституту № 193 від 07.10.1931 р. створено Будівельний факультет, до складу якого серед знов створених кафедр ввійшла і кафедра «Мости». За всі роки існування кафедра підготувала та випустила понад 4000 фахівців у галузі проектування, будівництва, та реконструкції мостів. Серед них – заступники міністрів, начальники головних управлінь міністерств, керівники державних проектних інститутів, великих залізничних будівництв тощо.
  Завідувачами кафедри працювали: проф. Клех Є. А. (1930 – 1941), проф. Гастєв В. О. (1941 – 1943), доц. Воронков М. І. (1943 – 1954), проф. Бондар М.Г (1954 – 1991), проф. Гейзен Р.О. (1991 – 1996), доц. Закора О.Л. (1996 – 1997; 2003 – 2006), проф. Казакевич М.І. (1997 – 2003), проф. Распопов О.С. (з 2006–2014), доц. Солдатов К.І. (в.о., 2014 – 2015), доц. Марочка В.В. (в.о., 2015 – 2016). Дійсним засновником кафедри вважається академік НАН України Патон Є.О.

                                                                                                                           

Академік НАН України, д.т.н., професор Є.О. Патон

  За всю історію існування ДІІТу кафедра мала кілька назв: «Кафедра масивних мостів»; «Кафедра дерев’яних та металевих мостів»; «Кафедра залізобетонних та кам’яних мостів та тунелів». З 1939 р. по 1962 р. (з невеликою перервою 1946 – 1947 рр.) кафедра мала назву «Мости та конструкції». Після виділення кафедри будівельних конструкцій у 1962 р. і до липня 2016 р. кафедра мала назву «Мости».
На кафедрі під керівництвом академіка НАН України М. Г. Бондаря було створено наукову школу динаміки мостів. При кафедрі працює Галузева науково-дослідна лабораторія штучних споруд (завідувач лабораторією – к.т.н., доцент Соломка В.І.).

  Напрямок наукових досліджень склався у 1950 році на основі наукових робіт, виконаних колективом кафедри під керівництвом академіка НАН України Бондаря М. Г.

                                                                                                                        

Академік НАН України, д.т.н., професор М.Г. Бондар


  Щорічно колективами кафедри та лабораторії виконується до декілька науково-дослідних робіт (НДР). НДР виконуються на високому рівні і в заплановані строки.
  Викладачами кафедри самостійно або у складі авторських колективів створені підручники та навчальні посібники з проектування, будівництва й реконструкції мостових конструкцій.

  Кафедра проводить Міжнародну науково-технічну конференцію «Мости та тунелі: теорія, дослідження, практика», має міжнародні зв’язки з РФ, Німеччиною, Францією, Італією, США.

  Більшість викладачів кафедри має науково-педагогічний стаж у ДІІТі 10–40 років (середній – 20 років).

  Кафедра «Тунелі, основи та фундаменти» була створена наказом директора ДІІТу від 10 жовтня 1931 року і відносилась до факультету «Інженерні споруди». Вона мала назву «Основи та фундаменти», її першим завідувачем був доц. Кущ О. М., якого в 1933 р. змінив доц. Мореходов Н. К. В той час на кафедрі викладалися 2 дисципліни: «Основи та фундаменти» і «Геологія та петрографія».

  В роки війни, коли ДІІТ знаходився в евакуації (1941 – 1946 рр.), кафедра входила до складу об’єднаної кафедри «Будівельне виробництво, будівельні машини, будівлі, основи і фундаменти, геологія», якою завідував доц. Усачов.
  В квітні 1946 р. кафедра була відновлена на новоствореному факультеті «Мости та тунелі» і її знову очолив доц. Мореходов Н. К.

  В 1948 р. кафедру очолив професор Гольдштейн М. Н., який керував нею до 1981 р.

                                                                                                                             

д.т.н., професор М.Н. Гольдштейн

  Починаючи з цього року кафедру очолювали: к.т.н., професор Глушко В. Т., при якому вона стала називатися «Тунелі, основи та фундаменти» (1981 – 1986); к.т.н., доцент Тубольцев В. М. (1986 – 1994); д.т.н., професор Тимофієва Л. М. (1994 – 1997); д.т.н., професор Петренко В. Д. (1997 – 2016).
В 1949 р. при кафедрі була створена Галузева науково-дослідна лабораторія механіки ґрунтів (нині її очолює старший викладач Лісневський М.А.), яка потім стала широко відомою як в бувшому СРСР, так і за його межами. Вона стала ведучою в області створення нових приладів, методів і методик випробування різноманітних ґрунтів.

   В 1956 р. на кафедрі була відкрита нова спеціалізація «Транспортні тунелі і метрополітени».
Кафедра була ініціатором будівництва метрополітену в м. Дніпропетровську. В цей період тематика наукових досліджень кафедри поширюється на тунелі і метрополітени.
  Починаючи з 1949 р. на кафедрі ведеться навчання аспірантів, котрі відбиралися в основному з числа молодих перспективних співробітників лабораторії. За цей час на кафедрі було підготовлено близько 48 кандидатів наук і 3 доктора наук, а ще 3 бувші здобувачі кандидатських дисертацій кафедри захистили докторські дисертації в інших організаціях.

  На кафедрі працюють два лауреати Державної премії в області науки і техніки (професор кафедри, професор В. Д. Петренко (1997) і завідувач кафедри, доцент О. Л. Тютькін (2012)).

  За час існування спеціалізації «Транспортні тунелі і метрополітени» кафедра підготовила близько 500 спеціалістів-тунельників. Наукова спрямованість досліджень кафедри включає дослідження і розробку методів розрахунку стійкості основ, споруд і ґрунтових масивів в складних інженерно-геологічних умовах, вивчення питань механіки підземних споруд при будівництві тунелів і метрополітенів, дослідження підвищення стійкості і несучої здатності земляного полотна залізниць.

  В зв’язку із реструктуризацією університету кафедри «Мости» і «Тунелі, основи та фундаменти» створено нову кафедру «Мости та тунелі» (Наказ ректора № 42 «Про реструктуризацію кафедр університету» від 29.03.2016 р.), завідувачем якої став д.т.н., доцент О.Л. Тютькін.

 

Історія кафедри «Транспортна інфраструктура» (секція «ККГ»)

Кафедра "Железные дороги" була організована у "Залізнично - будівельному інституті" (ДЗБИИТ) у 1931/32 навчальному році. Завідував кафедрою професор І.Л. Антоконенко. Дисципліну "Ремонт і утримання колії" наперво читав інженер Єкатерининської (нині Придніпровської) залізниці О.М. Фролов.

У січні 1933 року при об'єднанні інститутів ДЕМИИТ і ДЗБИИТ в єдиний інститут ДИИТ на базі кафедри "Железные дороги" було організовано дві кафедри: "Вишукування, проектування та будівництво залізниць" і "Ремонт і утримання колії". Її очолив О.М. Фролов.

У 1938 році кафедра "Ремонт і утримання колії" була перейменована на "Колія та колійне господарство".

Перший випуск на кафедрі "Колія та колійне господарство" відбувся у 1934 р. Усього за роки існування кафедра підготувала понад 15000 фахівців для колійного господарства. Серед них - керівники самого високого рангу: Генеральний директор Укрзалізниці, заступники міністрів, начальники головних управлінь міністерств, керівники служб колії та великих залізничних будівництв тощо.

Завідуючими кафедрою працювали професор І.Л. Антоконенко, (1931-1938 рр.), доцент І.Ф. Ісаков (1938-1941 рр.), професори Г.М. Шахунянц (1942 р.), С.В. Амелін (1942-1944 рр.), М.А. Фрішман (1944-1946, 1955-1979 рр.), доцент В.І. Шатерков (1979-1980 рр.), проф. Ю.Д. Волошко (1980-1990 рр.), доцент А.П. Татуревич (1990-1992 рр.), професори Е.І. Даниленко (1992-1997 рр.), В.Д. Данович (1997-2000 рр.), А.М. Орловський (2000 р), В.В. Рибкін (2000-2014 рр.) , доцент О.М. Патласов (2014 рр.). Зараз кафедрою завідує к.т.н., доцент М.А. Арбузов.

Доктор технічних наук, професор Мойсей Абрамович Фішман заснував на базі кафедри «Колія та колійне господарство» наукову школу вчених-колійників, сферою наукових інтересів яких являються питання улаштування та утримання колії, удосконалення конструкції її елементів, взаємодії колії й рухомого складу. За ініціативою та безпосередньою участю професора М.А. Фрішмана у 1958 році була створена Колієвипробувальна галузева науково-дослідна лабораторія. За часи його керівництва остаточно сформувався склад кафедри, лабораторії і основні напрямки наукової діяльності.

Головний принцип наукової школи М.А. Фрішмана – це проведення наукових досліджень, вкрай необхідних для поточної та перспективної діяльності залізниць, широка підготовка науково-педагогічних кадрів для кафедри, університету, інших вузів та підприємств, широке залучення студентів до наукової роботи. Сьогодні кафедра «Колія та колійне господарство» носить ім'я професора М. А. Фрішмана.

Кафедра й лабораторія під керівництвом М. А. Фрішмана стали великим науковим центром, по вивченню питань взаємодії рухомого складу й колії. Тут була проведена значна робота по удосконаленню розрахунку колії на міцність, у тому числі по вивченню розрахункових характеристик колії й застосуванню ЕОМ.

Кафедра й лабораторія брали активну участь у випробуваннях по впливу на колію нового рухомого складу, у дослідженнях і впровадженні залізобетонних підрейкових основ. Для виконання цих завдань під керівництвом професора М. А. Фрішмана була створена потужна дослідницька база. Лабораторія була обладнана сучасною тензометричною апаратурою, а також аналоговими та цифровими обчислювальними машинами.

За дослідження в області впровадження колії із залізобетонними шпалами М. А. Фрішман був визнаний гідним срібної медалі ВДНГ. Під керівництвом М. А. Фрішмана його учні захистили більше 30 кандидатських дисертацій. Наукова й педагогічна діяльність М. А. Фрішмана дозволила створити наукову школу, що одержала визнання вчених і практиків.

Основні наукові розробки, виконані на кафедрі та в лабораторії під керівництвом М. А. Фрішмана:

  • уперше у світі був застосований метод аналогового моделювання для дослідження взаємодії колії й рухомого складу;
  • уперше у світі розроблена й виготовлена колісна пара для безперервного вимірювання контактних сил між колесом і рейкою;
  • проведено натурні випробування взаємодії колії й рухомого складу при швидкості 250 км/год (рекорд СНД дотепер);
  • розроблено, вкладено в колію й випробувано нові конструкції залізобетонних підрейкових основ, блочні для звичайної колії, для стрілочних переводів, для тунелів (уперше в країнах СНД);
  • розроблено й виготовлений пристрій для вимірювання модуля пружності підрейкової основи (сьогодні - єдиний в країнах СНД);
  • розроблено й виготовлено дослідний екземпляр пристрою для безконтактного вимірювання геометричних нерівностей залізничної колії (уперше в країнах СНД);
  • велися теоретичні й лабораторні дослідження із проектування транспортної системи на магнітному підвішуванні (уперше в країнах СНД).

М.А. Фрішман був відомий як блискучий педагог, лектор і вихователь молоді. Багато уваги він приділяв питанням підготовки молодих фахівців і їхньому вихованню. Його лекції назавжди залишалися в пам'яті його учнів як зразок творчого підходу до викладення серйозного технічного матеріалу. Він надавав великого значення технічним засобам навчання. Обладнана по його задумах аудиторія одержала бронзову медаль ВДНГ.

Професор М.А. Фрішман завідував кафедрою до кінця свого життя 28 років, що є найбільшим терміном. Наступником професора М.А. Фрішмана по тривалості завідування був його учень, аспірант та послідовник, а з часом і професор Рибкін Віктор Васильович.      

                                                                                                          

Рибкін В.В., закінчивши ДІІТ в 1971 році, за традицією та настановою професора М.А. Фрішмана придбав великий практичний досвід роботи на залізниці. З 1971 по 1972 рік Рибкін В.В. працював майстром колійної машинної станції №50 м. Саратова Приволзької залізниці, з 1972 по 1974 рік – інженером управління Придніпровської залізниці, з 1974 по 1975 рік – старшим інженером колієобстежувальної станції №4 головного управління колії МПС. З 1975 року Рибкін В.В. став аспірантом кафедри “Колія й колійне господарство”. В 1981 році пройшов стажування у Всесоюзному науково-дослідному інституті залізничного транспорту. В 1983 успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. З 1986 року – доцент кафедри “Колія та колійне господарство”. З 1989 – докторант ВНИИЖТа. З 2000 року - завідувач, а з 2003 - професор кафедри “Колія та колійне господарство” та проректор університету. Професор Рибкін В.В. в 2000 році нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України, в 2006 році подякою Міністерства транспорту України, в 2007 році знаком «Почесний працівник транспорту України». Був академіком транспортної Академії України, членом координаційної ради АСУ Колія країн СНД, нагороджений Знаком «Залізнична Слава».

     Професор Рибкін Віктор Васильович, зберігаючи традиції та продовжуючи справу свого вчителя у підготовці майбутніх фахівців, їх творчому та науковому розвитку, з метою підвищення підготовки студентів, залучення студентів до виконання реальних наукових, дослідних, конструкторських та технологічних розробок для залізничного транспорту та колійного господарства в 2003 році започаткував щорічне проведення Міжнародної науково-технічної конференції «Студентська наука – колійному господарству».

     В студентських конференціях завжди відображались сформовані традиції кафедри в розвитку науково-технічної діяльності студентів, перспективні шляхи проведення студентської дослідницької роботи, важливість обговорення актуальних проблем, що існують на залізниці та необхідність участі студентів щодо їх розв’язання. В обговоренні заслуханих повідомлень беруть активну участь викладачі кафедри та лабораторії. Нерідко, студенти, що приймали участь в таких конференціях, ставали з часом кандидатами технічних наук.

За керівництва професора Рибкіна В.В. лабораторія згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 154 від 25.03.2010 р. призначена головною науковою організацією на Україні з питань впливу на колію й стрілочні переводи. Лабораторія співпрацює з усіма залізницям України, підприємствами, що випускають продукцію для залізничного транспорту, а також закордонними партнерами.

Результатом наполегливої праці професора Рибкіна В.В. стало виконання кафедрою та лабораторією за 2000-2014 роки більше 100 науково-дослідних робіт, отримання більше 50 патентів на винаходи, корисні моделі, свідоцтв про реєстрацію авторських прав, розроблено понад 40 нормативних документів, чисельна публікація тез та статей, захищено 9 кандидатських дисертацій.

Члени кафедри на чолі з професором Рибкіним В.В. приймали участь в роботі міжнародної залізничної організації – Організації співдружності залізниць (ОСЖД), технічних нарадах Головного управління колійного господарства Укрзалізниці, розслідуваннях сходів рухомого складу, чисельних конференціях та виставках. Кафедра має досвід міжнародних зв'язків з Казахстаном, Білоруссю, Росією, Німеччиною, Ізраїлем, Угорщиною, Чехією, Іраном, Словакією, Лівією, Польщею, Грузією, Литвою та іншими країнами.

Наукова діяльність кафедри "Колія та колійне господарство" тісно пов'язана з діяльністю галузевої науково-дослідної лабораторії. Через декілька років після створення лабораторія по ряду показників стала кращою ніж подібна лабораторія ЦНИИ МПС. Дослідження виконані лабораторією були визнані різними науковими та господарськими організаціями. За комплекс робіт по випробуванням та впровадженням в експлуатацію півтора десятка великовантажних транспортерів доценту Циганенко В.В., як співавтору, була присуджена премія Ради Міністрів СРСР, двом співробітникам кафедри (доц. Орловському А.М., доц. Воробейчику Л.Я.) присуджена бронзова медаль ВДНГ.

На сьогодні лабораторія активно співпрацює з Головним управлінням колійного господарства Укрзалізниці, ПАТ «Крюковський вагонобудівельний завод», ПАТ «Азовмаш», ПАТ «Дизельний завод», ПАТ «Днепровагонмаш», Дніпропетровським електровозобудівним заводом, Придніпровською, Одеською, Львівською та Південно-Західною залізницями, Дніпропетровським стрілочним заводом, підтримує тісні контакти з Всеросійським науково-дослідним інститутом залізничного транспорту. Лабораторія також має взаємозв’язки із закордонними партнерами: ТОО «Проммашкомплект» (Казахстан), АО «Грузинские железные дороги», R.W.S. BINDING (Німеччина) тощо.

Практичні та науководослідні роботи лабораторії, як правило, лягали в основу дисертацій аспірантів та вишукувачів кафедри. За період роботи кафедри захищено 6 докторських дисертацій (Амелін С.В., Фрішман М.А., Волошко Ю.Д., Рибкін В.В., Даніленко Е.І., Курган М.Б) та 52 кандидатські дисертації.

Всі викладачі кафедри, випускники ДІІТу, мають практичний досвід роботи на підприємствах колійного господарства, а також багатий педагогічний та науковий досвід. Останніми роками кафедра оновлюється за рахунок випускників аспірантури кафедри.

Зараз на кафедрі викладають: доц. Гнатенко Василь Павлович, доц. Арбузов Максим Анатолійович, доц. Настечик Микола Петрович, доц. Патласов Олександр Михайлович, доц. Бондаренко Ірина Олександрівна, доц. Курган Дмитро Миколайович, доц. Губар Олексій Васильович, доц. Андрєєв Володимир Сергійович, доц. Чернишова Оксана Сергіївна, ас. Савицький Віктор Володимирович, ас. Маркуль Руслан Володимирович, ас. Токарєв Сергій Олександрович.

Кафедра здійснює навчання студентів за такими спеціальностями: залізничні споруди та колійне господарство; підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання; мости та транспортні тунелі; менеджмент організацій; промислове та цивільне будівництво; організація перевезень та управління на транспорті. Налічується 25 дисциплін, які вичитуються викладачами кафедри.

Починаючи з семидесятих років минулого сторіччя приділяється багато уваги комп'ютеризації навчального процесу та науково-дослідної роботи. Кафедра має ряд власних програмних продуктів спеціального призначення.

Викладачами кафедри самостійно або у складі авторських колективів створені підручники та навчальні посібники з розрахунків колії на стійкість, взаємодії колії і рухомого складу, стрілочних переводів та земляного полотна, надійності роботи залізничної колії.

За кількістю державних нагород кафедра є лідером в університеті: нагороду «Почесний залізничник» отримали Ісаков І.Ф., Фрішман М.А., Липовський Р.С., Данович В.Д., Даніленко Е.І., Гнатенко В.П., Татуревич А.П., Орловський А.М., Уманов М.І., Патласов О.М., «Почесний будівельник» - Волошко Ю.Д., «Почесний працівник транспорту України» - Рибкін В.В.

 

Історія кафедри «Транспортна інфраструктура» (секція «ПБД»)

У 1930 році у Дніпропетровську було створено вищий навчальний заклад залізничного профілю – ДІІТ.

     

ДІІТ у 1930 році

Першими студентами стали учні технікумів та студенти Київського політехнічного інституту. До інституту були запрошені кращі викладачі, відомі вчені. Кафедра вишукувань була переведена з Києва до Дніпропетровська в 1930 році у складі будівельного факультету.

Перша назва кафедри була – «Залізниці». Очолював її професор Іван Львович Антоконенко (1880-1955).

             

професор І. Л. Антоконенко

У січні 1933 року з кафедри «Залізниці» були виділені дві, однією з яких «Вишукування, проектування та будівництво доріг» завідував проф. І. Л. Антоконенко. Враховуючи досвід Московського та Ленінградського транспортних вищих навчальних закладів, був створений найсучасніший навчальний кабінет «Залізниці та вишукування». У березні 1933 року кафедру перейменували на «Проектування та будівництво залізниць», у вересні – «Вишукування та будівництво залізниць», у 1934 році – «Проектування і будівництво залізниць», з 1937 року – «Вишукування і проектування залізниць». Перший випуск дипломованих інженерів на кафедрі відбувся в 1934 році. Починаючи з першого випуску, дипломники виконували реальні дипломні проекти на замовлення міністерств. Так, у першому випуску реальні дипломні проекти для Північно-Кавказької експедиції технічних вишукувань виконували Б. І. Левін, І. Ф. Хвостик, Ф. Я. Зубець та ін. У 1938 році для проведення вишукувань на Байкало-Амурській магістралі був сформований студентський загін. 27 виспускників були направлені на БАМ, у тому числі П. Г. Богомаз, В. У. Гоц, Г. О. Завада, І. П. Марунич, М. К. Павловський, І. Ф. Хвостик, Г. П. Чернишов та ін. Вже в ті часи вчені ДІІТу займалися проблемами швидкості на залізницях. З жовтня 1937 року Наркомат шляхів сполучення дозволив ДІІТу видавати збірник наукових праць, а утворену редакційну комісію очолив проф. І. Л. Антоконенко. До кінця 30-х років транспортні ВНЗ не мали підручників, які б відповідали в повному обсязі програми дисципліни “Вишукування, проектування та будівництво залізниць”. Такий підручник у двох томах був  підготовлений у 1938 році колективом авторів під  ред. проф. К. А. Оппенгейма. Одним з його авторів був проф. І. Л. Антоконенко. Випускниками кафедри вишукувань довоєнного періоду були: заступник міністра шляхів сполучення А. Ф. Подпалий; заступник міністра транспортного будівництва СРСР В.Т. Швець; міністр будівництва Молдавської РСР Д. С. Лубинец; начальники головкомів Мінтрансбуду Б. І. Левін, П. П. Мурачов; начальники проектно-дослідних інститутів Ф. Я. Зубець; А. Т. Лайкін, М. К. Павловський, І. Ф. Хвостик.

З початком Великої Вітчизняної війни ДІІТ було евакуйовано в Новосибірськ. У той період завідувачем кафедри вишукувань був призначений заступник начальника інституту проф. С. А. Орбеліанц (1892-1971). У 1944 році ДІІТ повернувся до Дніпропетровська. З 1945 року кафедру знову очолив проф. І. Л. Антоконенко. Основними співробітниками кафедри були доценти І. О. Бол’єнко, В. Н. Ляховський, Б. В. Яковлєв. У період 1946-1950 рр. ДІІТ закінчили начальник Кривбасбуду В. М. Саласюк, начальник Главдорбуду Мінтрансбуду Г. А. Суботін, начальник Дніпродіпротрансу Г. М. Івановський та ін.

З 1950 року завідувачем кафедри був обраний доцент Борис Воніфатійович Яковлєв який закінчив аспірантуру МІІТу та працював заступником начальника Південної Туркестано-Сибірської магістралі. У 1944 році він захистив кандидатську дисертацію і був направлений на науково-педагогічну роботу в ДІІТ. Професор Б. В. Яковлєв по праву вважається засновником кафедри вишукувань, оскільки при ньому сформувався кістяк кафедри, розвинулися основні напрямки її наукової діяльності. Борис Воніфатійович 38 років працював в ДІІТі, тридцять років з них завідував кафедрою вишукувань, одинадцять років був проректором з наукової роботи. У першу половину п’ятдесятих років робота на кафедрі йшла з великою напругою. Постійних співробітників було всього троє: Б. В.Яковлєв, В. У. Гоц і лаборант. Василь Улянович Гоц (1913-1973) пройшов важкий, але славний життєвий шлях. Після закінчення інституту був направлений на БАМ, став досвідченим дослідником. Велику Вітчизняну війну пройшов від початку до кінця, мав бойові нагороди. Відразу після війни повернувся до ДІІТу і згодом став досвідченим педагогом, деканом будівельного факультету. На посаді декана (1968-1973) дуже багато зробив для становлення й розвитку факультету.

       

доцент Б. В. Яковлєв

У 1953 році з випускників будівельного факультету був залишений для роботи на кафедрі Ю. В. Малишев. Юрій Васильович проявив себе як талановитий педагог, вмілий організатор навчального процесу, більше 27 років керував заочним факультетом. Доцент кафедри Ю. В. Малишев завідував методичним кабінетом університету, керував впровадженням сучасних технологій у навчальний процес.

У 1954 році на кафедру після аспірантури МІІТу й захисту кандидатської дисертації прибув Є. М. Губенко, що незабаром увійшов у числа провідних педагогів ДІІТу. Євген Миколайович багато років був деканом будівельного факультету (1961-1964, 1976-1986), завідувачем кафедри геодезії (1971-1981, 1986-1993). У 1954 році вийшов друком підручник «Основи проектування залізниць», одним з авторів якого був Б. В. Яковлєв, а у 1955 році Б. В. Яковлєв був направлений викладачем у Таншаньський залізничний інститут (КНР), де працював два роки. У 1958 році вийшов підручник проф. Ван-Чжу-Тина, проф. Чен Тун-Шана, доц. С. Е. Кузина, доц. Б. В. Яковлєва китайською мовою «Проектування залізниць». За відсутності Б. В. Яковлєва кафедру очолював доц. П. І. Колесніков. Після повернення з Китаю Борис Воніфатійович був призначений на посаду проректора ДІІТу з наукової роботи. У 50-х роках значно зміцнилися зв’язки кафедри з виробництвом. Регулярно проводилися виробничо-технічні конференції ДІІТ-Дніпродіпротранс. У 1959 році була проведена I науково-технічна конференція ДІІТу, МІІТу, Гіпропромтрансбуду, Дніпрогіпротрансу  і Київгіпротрансу. У 60-х роках склад кафедри виріс і кількісно, і якісно. При кафедрі була організована аспірантура. Захистили дисертації В. У. Гоц (1964), Ю. В. Малишев (1966), В. І. Євграфов (1968). Затверджений у званні професора Б. В. Яковлєв (1967). Залучені до роботи на кафедрі О. П.Турчин (1964), В. І. Євграфов (1968), В. Г. Лютова (1969). У 70-х роках на кафедру були залучені нові співробітники: з Дніпрогіпротрансу О. О. Тільман – досвідчений вишукувач старшого покоління, і колишні випускники ДІІТу В. О. Фадєєв (1971), В. М. Клименко (1971), М. Б. Курган (1972), О. В. Гоц (1973), Д. К. Яценко (1973), В. О. Найдьонова (1974), І. П. Корженевич (1975), А. І. Потапов (1976), В. С. Чернышов (1979). Під керівництвом Б. В. Яковлєва закінчують аспірантуру і успішно захищають дисертації М. Б. Курган (1976) та І. П. Корженевич (1983).

У 1980 році завідувачем кафедри був обраний Віктор Іванович Євграфов (1927-1992).

  

доцент В. І. Євграфов

В. І. Євграфов після закінчення технікуму працював у Дніпрогіпротрансі, де пройшов шлях від техніка до головного економіста інституту. Без відриву від виробництва закінчив ДІІТ і аспірантуру, захистив дисертацію. З 1968 року почав працювати на кафедрі за сумісництвом, з 1975 року – штатним доцентом кафедри. Під керівництвом В. І. Євграфова кафедра виконала великий обсяг науково-дослідних робіт. Роботи з розвитку транспортних мереж одержали схвалення міністерства шляхів сполучення, а результати досліджень з екології увійшли в нові будівельні норми і правила на залізничному транспорті – СНиП 2.05.01 (проект) і СТН Ц-01-95.

З 1992 до 2004 роки кафедру очолював доцент, член-кореспондент Транспортної академії України І. П. Корженевич.

 

доцент І. П. Корженевич

Під його керівництвом кафедра проводить велику роботу з впровадження сучасної комп’ютерної техніки в навчальний процес. Розроблено програми для автоматизації багатоваріантних розрахунків у курсовому й дипломному проектуванні; впроваджено САПР-КРЕДО для автоматизованого проектування автодоріг і залізниць; комп’ютерні системи тестування знань студентів за різними дисциплінами. На базі кафедри здійснюється впровадження сучасних комп’ютерних технологій у видавничу справу в ДІІТі, упроваджуються INTERNET-технології. З 1995 року члени кафедри беруть активну участь у роботі Західного наукового центру Транспортної академії України, де проводять дослідження, пов’язані з визначенням ефективності контрейлерних перевезень, організацією пасажирського швидкісного сполучення та модернізацією ділянок транспортних коридорів у межах України.

У квітні 2004 р. М. Б. Курган захищає дисертацію й отримує науковий ступінь доктора технічних наук за спеціальністю 05.22.06 – залізнична колія, а з вересня 2004 року очолює кафедру.

 

професор М. Б. Курган

У червні 2006 року йому присвоєно вчене звання професора. З цього періоду відкрита аспірантура й докторантура за спеціальністю 05.22.06 – залізнична колія. Закінчили аспірантуру: Чернишова О. С. (захистила дисертацію у 2010 році), Гусак М. А. (захистила дисертацію у 2012 році).

Серед випускників кафедри заступники міністра шляхів сполучення Г. С. Савченко, В. Г. Савел’єв, директор Діпротрансбуду Г. П. Чернишов, директор Дніпродіпротрансу І. М. Савилов, заступник начальника Бамбудколії В. Н. Козлов, директор Дніпрометропроекту А. І. Сербін, начальник Дальтрансбуду А. М. Барзенков, заступник начальника Східно-Сибірської залізниці І. А. Настоящий та ін. Усього за роки існування ДІІТу кафедра підготувала понад 2500 фахівців у галузі проектування, будівництва та реконструкції залізниць.

Відвідуючи ДІІТ, випускники залишають записи у “Книзі відвідувань кафедри”. Ось одна з них: «Вы нам дали не только знания, вы научили мыслить четко, быстро, уверенно, вы нам дали “оружие действия”, которое с годами сверкает более ярко от приобретенного опыта». Ці слова – найкраща оцінка праці викладачів.

Праця багатьох викладачів кафедри оцінена почесними званнями і нагородами: Губенко Є. М. – медаллю “Заслужений працівник вищої школи”, знаками “Почесний залізничник”, “За відмінні успіхи в праці”; Малишев Ю. В. – медалями “За доблестный труд”, “За трудовую доблесть”, “Ветеран труда”, іменним годинником Міністра шляхів сполучення СРСР, знаками “Почесний залізничник”, “За отличные успехи в работе”, “Відмінник освіти України”; Корженевич І. П. – іменним годинником Міністра шляхів сполучення СРСР, знаком “За отличные успехи в работе”; Курган М. Б. – почесними грамотами Міністра шляхів сполучення СРСР і Міністра транспортного будівництва СРСР, знаком “Почесний залізничник”, іменним годинником начальника Придніпровської залізниці, знаком «Залізнична слава ІІІ ступеня».