Денне відділення


ЦБО

I курс

Історія та культура України

Історія України

Історія української культури

Українська мова за професійним спрямуванням

Історія та культура України

II курс

Українська мова за професійним спрямуванням

Історія та культура України

 

Українська мова за професійним спрямуванням

Історія та культура України

III курс

Історія України

Історія української культури

Українська мова за професійним спрямуванням

Історія та культура України

Українська мова за професійним спрямуванням

IV курс

Українська мова за професійним спрямуванням

Російська мова як іноземна

Центр післядипломної освіти

I курс

Культура ділового спілкування

Перелік навчальних дисциплін

Україна в І половині ХІХ століття

Конспект відкритої лекції проф. Г.Г. Кривчика (квітень 2017 р.)

  1. Українські землі на початку століття.
  2. Соціально-економічний розвиток.
  3. Початок революційного руху.
  4. Культура та національне відродження.

1, 2 питання

Україна в І половині ХІХ ст.

Австрійська Україна Російська Україна
Адміністративно-територіальний поділ Королівство Галіції та Лодомерії: 19 дистриктів, 12 з яких – українські, 1-Буковина;Братиславське (Словацьке) намісництво Угорського королівства (Закарпаття) 9 губерній:Київська, Полтавська, Чернігівська,Катеринославська, Харківська (Слобідська), Херсонська (Миколаївська), Волинська, Подільська, Таврійська. Тодішні губернії були більшими, ніж сьогоднішні українські області, яких зараз 24. Зокрема, Катеринославська губернія включала більшу частину нинішніх Запорозької, Донецької, Луганської областей.
Кількість населення Більша частина населення ? 2,5 млн. Селяни-кріпаки, за національністю українці (русини) ? 8,5 млн. Селяни-кріпаки, за національністю українці (малороси), росіяни (великороси)
Правлячий клас Шляхта,за національністю - поляки, німці (австрійці) та ін. Дворянство, за національністю - українці, росіяни, поляки та інші
Міське населення Поляки, німці, євреї та ін. Українців серед міщан було край мало. Зокрема, у Львові менше 1/10 частини. Існувала Руська вулиця. Українці, росіяни
Буржуазія Поляки, німці, євреї та ін. Українці, росіяни та ін.
Пром. Переворот: 1) зростання промислового виробництва; 2) перехід від ручного (мануфактурного) виробництва до машинного (фабрично-заводського); 3) формування класів буржуазії й найманих робітників. Розпочався в 1840-х рр., відбувався повільно, оскільки австрійська влада прагнула штучно загальмувати його через побоювання буржуазної революції. В умовах кріпосного ладу виникають підприємства, де використовувалася наймана праця, натомість число поміщицьких підприємств скорочується. Якщо в 1825 р. поміщицькі підприємства становили 54%, то в 1860 р. – лише 6%. Проте більшість промислових робітників були власністю поміщиків. З’являється нова буржуазія, серед якої купці селянського й козацького походження. Терещенки, Харитоненки – з державних селян, Симиренки, Яхненки – з кріпаків. Останні, які викупилися на волю, стали родичами, створили не тільки торгівельні підприємства, але й машинобудівні заводи, побудували перші пароплави на Дніпрі. Кріпацтво скасовано в 1861 р.

3 питання.

Розклад феодального ладу зумовив виникнення антикріпацьких і антицаристських настроїв і дій, тобто революційного руху. Поштовхом до революційного руху стала Вітчизняна війна 1812 р., яка почалася після нападу Франції на Росію. Для захисту Вітчизни об’єдналися всі верстви населення, люди всіх національностей, серед яких українці. На Україні було сформовано 19 козацьких і 20 волонтерських (ополченських) полків. Один з козацьких полків – 5-й Полтавський - створив І. Котляревський. Перемога над Наполеоном мала великі політичні наслідки: 1. Зростання самосвідомості селян, усього народу, що захищав Вітчизну; посилення селянського й козацького руху проти кріпацтва (повстання бузьких козаків у 1817 р., повстання військових поселян у Чугуєві у 1819 р., боротьба селян на Поділлі на чолі з Устимом Кармалюком у 1812-1835 рр.). 2. Усвідомлення передовими офіцерами-дворянами ганебності кріпацтва; утворення таємних товариств з числа офіцерів.

У 1823 р. у Петербурзі виникло Північне Товариство на чолі з Микитою Муравйовим. Програмний документ – «Конституція»: скасування кріпацтва; ліквідація самодержавства, встановлення конституційної монархії.

На Україні створено Південне товариство, яке створили офіцери Чернігівського полка (Бурцов, Волконський, Івашов, Барятинський, Вольф та ін.). Очолив Павло Пестель. Програмний документ - «Руська правда» П. Пестеля: скасування кріпацтва і наділення селян землею; ліквідація самодержавства й утворення республіканського ладу. Програма якої організації була більш прогресивною?

У грудні 1825 р. відбулися збройні повстання в Петербурзі й на Україні. Вони були придушені. 5 «декабристів» були страчені через повішення (П. Пестель, П. Каховський, К. Рилєєв, М. Бестужев-Рюмін, С. Муравйов-Апостол. Останній, до речі один з нащадків козацької родини Апостолів). 137 – відправлено на каторгу, 4 тис. солдат покарано шпіцрутенами й відправлено на Кавказ на війну.

Так було започатковано революційний рух, який завершиться в 1917 р. поваленням царизму. Яскравим проявом революційного, а також національного рухів у І половині ХІХ ст. стала діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (братства) на Україні в 1846 -1847 рр. Члени товариства: Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Тарас Шевченко та ін. Програмні документи організації: «Статут Слов’янського товариства імені Кирила і Мефодія» та «Книга буття»: ліквідація кріпацтва, скасування станів, національне визволення слов’янських народів, об’єднання їх у республіканську федерацію з центром у Києві. Зазначені положення загалом мали слов’янофільський характер. Однак участь Шевченка у цій організації зумовила її революційний характер. Його твори «Кавказ», «Сон», «Гайдамаки», «Тарасова ніч», «І мертвим, живим» та ін., його палкі промови в колі товаришів містили заклик «до сокири», збройного повалення царизму й кріпацтва. Через це організація була розгромлена. Більшість її членів вислано з України в російські губернські міста на декілька років, Шевченко – в солдати із забороною писати й малювати.

4 питання.

Як уже йшлося, більша частина українських земель була в складі Російської імперії. Розвиток культури в Україні в основному відбувався в річищі політики російської влади і загальноросійських культурних процесів. Росія, в свою чергу, орієнтувалася на європейську культуру, прагнула наздогнати Європу. Середню освіту надавали гімназії, які відкрилися в усіх губернських містах. Початкову освіту – парафіяльні та повітові школи. У 1805 р. були створені університети в Казані, Дерпті (Естляндія), Харкові. Харківський університет мав 4 факультети, на яких спочатку навчалося 65 студентів, через 50 років – близько 500. Велику роль у відкритті Харківського університету відіграв Василь Каразін. У 1834 р. відкрився Київський університет ім. Св. Володимира. Непогану освіту давали ліцеї: Ніжинський, Ришельєвський (в Одесі), Кременецький (на Волині).

Архітектура і образотворче мистецтво. Утверджується класицизм і його пізній різновид – ампір. Класицизм – від слова «зразковий», характеризується використанням канонів і елементів класичної архітектури й мистецтва стародавніх Греції та Риму. Притаманні раціональність, гармонійність, чіткість, вишуканість пропорцій. Ампір орієнтувався на культуру пізньої античності – імператорського Риму. До архітектури додається монументальність, велич, які мусили показати могутність Римської імперії. У ХІХ ст. могутність нових імперій – наполеонівської Франції та Росії.

Пам’ятники архітектури.

Будинок Київського університету. Архітектор – Вікентій Іванович Беретті (видатний російський архітектор італійського походження). Будинок з восьмиколонним портиком та спокійними фасадами бокових частин. Влучна компоновка спорудження й лаконізм форм. Колір будинку червоний. Чому? Різні версії. 1.Тим самим компенсується архітектурна простота. 2. Червоний колір – колір стрічки ордена Св. Володимира. 3. Цар Микола затвердив кольори такі, як на Зимовому палаці: блакитний і золотий. Однак, коли син Беретті – Олександр – возив зразки фарб для затвердження в Петербург, на зворотній дорозі зразки вкрали.

Потьомкінські сходи в Одесі. Побудовані за проектом Карла Францевича Боффо (видатного російського архітектора італійського походження). На сьогодні 192 сходинки. Раніше було 200. Проте під час розширення порту 8 сходинок було засипано. Довжина сходин 142 м. Побудовані перспективно: нижня частина має ширину 21,7 м, верхня – 12,5 м. Завдяки цьому при погляді зверху складається враження однакової ширини та ідеальної паралельності ліній. Складається також враження, що сходи йдуть до самого моря. Як писав Яків Полонський, автор пісні «Мой костер в тумане светит» у романі «Дешеве місто»: «Одесса опускала в синие волны нижние ступеньки своей колоссальной лестницы». Натомість знизу сходи здаються дуже протяжними, а пам’ятник Дюку Ришельє, що встановлений на горі, над сходами, будучи не дуже високим, здається великим, монументальним.

Спасо-Преображенський собор в Катеринославі. Коли Катеринослав почали будувати як третю столицю імперії, перший проект собору розробив видатний французький архітектор Клодт Геруа, який, до речі, був автором плану нашого міста. Заклали фудамент під собор, який мав стати найбільшим у Європі. Однак Катеринославу не судилося стати столицею. Померла Катерина ІІ, а новий імператор Павло І відмовився від усіх планів матері, яку ненавидів. Повторна закладка собору відбулася лише в 1830 р. Проте розмір собору був менше в 6 разів, ніж за першим планом. Протягом тривалого часу автор проекту собору був невідомий. Лише в 1950-ті рр. встановили – це відомий російський архітектор, автор ансамблю «Адміралтейство» й собору Петропавлівської фортеці в Петербурзі Андріан Захаров.

Образотворче мистецтво. Монументальна скульптура. Вона, як відомо, доповнює й прикрашає архітектурні ансамблі. Найбільш знаним у Росії скульптором у зазначений період був Іван Петрович Мартос, який народився на Черніговщині. Учився в Імператорській Академії Мистецтв у Петербурзі (як і раніше його відомі земляки – художники Лосенко, Левицький, Боровиковський та ін.). Став професором, а згодом і ректором Академії. Найбільш значним його твором вважається пам’ятник Мініну і Пожарському на Красній полощі біля Московського Кремля – один із символів Росії. Однак скульптор зробив подарунок і Україні. Зокрема, І. Мартос є автором пам’ятника герцогу Ришелье (Дюку Ришельє) в Одесі. Арманд-Емануель Софія-Септімані де Плессі, граф де Шиньон, 5-й герцог Ришильє - правнук того самого кардинала Ришильє, про якого писав О-р Дюма, який інтригував проти королеви Анни Австрійської і відважних мушкетерів короля. Але він став засновником і першим одеським градоначальником, генерал-губернатором краю. Одесити шанують Ришельє і дуже люблять монумент на його честь, створений І. Мартосом. Архітектурний ансамбль – Потьомкінські сходи, Приморський бульвар, який знаходиться нижче сходин, пам’ятник Дюку Ришельє, розташований над сходинами, ? улюблене місце побачень, зустрічей.

Одним із символів Києва є пам’ятник кн. Володимиру на Володимирській гірці, авторами якого є видатні російські скульптори Петро Клодт (фігура князя), Василь Демут-Малиновський (барельєфи постаменту), архітектор О-р Тон (п’єдестал).

Найбільш видатними майстрами живопису в Україні того часу можна вважати Василя Андрійовича Тропініна й Тараса Григоровича Шевченка. Обидва кріпаки: один графа Моркова на Поділлі, другий – Енгельгарда на Черкащині. Т. Шевченка викупили на волю російські діячі культури. Тропініну пан «подарував» волю, коли тому сповнилося 47 років і коли він став уже знаним художником, автором таких шедеврів, як портрети О. Пушкіна, М. Карамзіна, «Кружевниця» та ін. У творчому доробку Тропініна є й портрет Устима Кармалюка.

4 питання.

Попри європеїзацію та русифікацію культури в Україні відбувалося пробудження інтересу до національного коріння. Проявом цього стало написання, публікація й великий успіх у читачів історичних та етнографічних творів. Насамперед: «Історія русів» (автор невідомий, називаються: Григорій Полетика, архієпископ Георгій Кониський і навіть граф, а згодом князь канцлер Російської імперії Олександр Андрійович Безбородько. До речі, це він наприкінці свого життя сказав: «Щоб там не казали наші нащадки про нас, але нехай пам’ятають: поки жили ми, «старики», жодна гармата в Європі не могла гатити без нашого дозволу»); «Історія Малої Росії» Бантиш-Каменського, «Малоросійські пісні» М. Максимовича. З’явилися літературні твори на українську тематику. Перший серед них – «Енеїда» Івана Котляревського (1798 р.). Згодом він написав п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». Великим успіхом користувалися комедії Григорія Квітки-Основяненка: «Шельменко денщик», «Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці», вірші Євгена Гребінки, до речі, автора відомого романсу «Очи черные, очи жгучие».

Особливо великий внесок в популяризацію української тематики вніс Микола Васильович Гоголь, який був класиком всесвітнього масштабу. Не можу не зробити ремарку. У свій час деякі не дуже розумні люди, які вважали себе патріотами, виключили Гоголя з української культури і літератури: мовляв, він російський письменник. Мовляв, головними його творами були великий епічний твір «Мертвые души» та комедія «Ревизор», які вважаються шедеврами російської культури. Однак Гоголь написав збірник оповідань «Вечера на хуторе близ Диканьки», збірку повістей «Миргород», перлиною якої є повість «Тарас Бульба». Мало хто так любив Україну, як Гоголь, хоча й писав переважно російською мовою. Любив, до речі, Гоголь і українську мову, про що свідчить, наприклад, його лист до друга Богдана Залеського.

Любов’ю до України пройнята поезія Т. Шевченка. Однак, якщо в перших його віршах – захоплення красою України: «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть…», то згодом – заклик до боротьби проти царизму, панів:

- Добра не жди,

Не жди сподіваної волі –

Вона заснула: цар Микола

Її приспав. А щоб збудить

Хиренну волю, треба миром,

Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру,

Та й заходиться вже будить! («Я не нездужаю нівроку», 1858 р.)

Т. Шевченко знаменував уже нову епоху, новий час, про який буде йти мова вже в наступній лекції.

Завантажити презентація


Університет  |   Головна  |   Історія кафедри  |   Новини  |   Склад кафедри  |   Навчальна робота  |  
Консультації  |   Наукова робота  |   Корисні посилання  |   ЦНГВ„Світлиця“  |   Контакти  |  
Дата останнього оновлення: 27.04.2017
Розробники : Горбова О.В.  
Дрижирук І.С.