Вибір мови
UA
RU
ENG
Пошук по сайту
Пошук по сайту
Новини
Календар

Напрямки наукових досліджень

Наукова школа електромеханіків електричного транспорту була заснована першим завідувачем кафедри Електрорухомого складу, відомим вченим у галузі електричної тяги, професором Розенфельдом В. Є. в 1933 році. В подальшому її очолювали Латишев С. К., Кучма К. Г. та інші видатні вчені. Зараз школу очолює доктор технічних наук, професор Гетьман Г. К.

Історія наукових досліджень кафедри починається з 1932-1935 років після електрифікації першої в Україні ділянки Запоріжжя – Долгінцево. Співробітники кафедри виконали значний обсяг випробувань перших електровозів ВЛ19, метою яких було удосконалення конструкції локомотивів та підвищення їх експлуатаційних властивостей.

Електровоз ВЛ23

До кінця 1958 року було електрифіковано ділянку Нижньодніпровськ – П’ятихатки (Придніпровської залізниці). Кафедра електрорухомого складу виконала тягово-енергетичні та тягово-експлуатаційні дослідження електровозів ВЛ22М, ВЛ23, ВЛ8, які експлуатувалися на цій ділянці.

В 1961 році по замовленню Головного управління локомотивного господарства Міністерства шляхів сполучень (МПС) виконано наукову роботу по розробці електричних схем для обмеження буксування колісних пар електровозів постійного струму. В цей час закінчувалася електрифікація ще однієї з головних дільниць Придніпровської залізниці - Нижньодніпровськ-Вузол – Чапліне, на якій проведено дослідження по вибору вагових норм та раціональних режимів ведення вантажних поїздів.

Вісін М. Г.

В 1965 році МПС доручило кафедрі провести дослідні поїздки на Північно-Кавказькій залізниці по визначенню ефективності рекуперативного гальмування вантажних, швидких і пасажирських поїздів на ділянці Білоріченська – Туапсе.

З 1962 року під керівництвом доцента Вісіна М. Г. на протязі декількох років велись наукові дослідження по розробці та застосуванню схем синхронізації і удосконалення системи автоматичного пуску електропоїздів постійного струму СР3, ЭР1, ЭР2 і змінного струму ЭР9П та ЭР9М.

Дослідні поїздки проводились на Придніпровській, Північно-Кавказькій, Південній, Прибалтійській, Південно-Західній та Одеській залізницях. Досвід експлуатації електропоїздів вищезазначених серій показав, що після модернізації їх системи управління на 10% підвищено прискорення при пуску, в середньому на 4% зменшено витрати електроенергії, покращено надійність роботи тягових двигунів та зменшено знос деталей механічної частини.

Курасов Д. О.

Під керівництвом доцента Вісіна М. Г. в 70-80 роках розроблено і впроваджено удосконалену систему автоматичного управління рекуперативним гальмуванням (САУРГ) на електровозах серії ВЛ8 та ВЛ10. Застосування САУРГ на гірських ділянках Львівської залізниці забезпечило значну економію електричної енергії, підвищення швидкості руху поїздів та економію піску.

Під керівництвом доцента Курасова Д. О. з 1964 року колектив кафедри активно включається в наукову діяльність, направлену на покращення електрорухомого складу і подальший розвиток системи його утримання. Період з 1959 по 1972 років характеризується тісним співробітництвом кафедри з Дніпропетровським електровозобудівним заводом (ДЕВЗ) по організації випуску промислових електровозів Д100, Д94 та ВЛ41. Їх випробування проводилось на електрифікованому полігоні ДІІТу. В подальшому науково-дослідною групою кафедри проводилися експлуатаційні випробування тягових агрегатів ПЭ2, ОПЭ1А та ОПЭ1Б.

В 1976 році, за замовленням ДЕВЗа, під керівництвом Вісіна М. Г. виконано дослідження з метою удосконалення систем керування промислових електровозів. В результаті для тягових агрегатів ПЭ3Т та шахтних електровозів IV КП1АТ розроблено тиристорно-імпульсні перетворювачі, що дозволило: автоматизувати процеси пуску та електричного гальмування, покращити тягові властивості електровозів та зменшити енергоємність перевезень.

ВЛ41

ОПЭ1

ОПЭ1М

На Михайлівскому ГЗК проведена значна робота по впровадженню прогресивних методів ремонту тягових агрегатів, в результаті якої було:

− розроблено технологію наплавлення гребенів бандажів зносостійким порошковим дротом марки ПП-ТН ДІІТ (авторське свідоцство СРСР №1123214);

− запропоновано новий профіль бандажа (а.с. СРСР №1240637);

− встановлено гребнезмащювачі конструкції ДІІТу, що працюють на консистентному мастилі з протизадирним наповнювачем;

− розроблено технологію наплавлення робочих поверхонь хвостовиків автозчеплень зносостійким порошковим дротом марки ПП-ТН ДІІТ;

− встановлено гальмові колодки з розширенням під гребінь бандажа;

− спроектовано і виготовлено стенд для наплавлення колісних пар тягових агрегатів (на базі Михайлівського ГЗК) та для магістральних електровозів (депо Мукачево, Львівської залізниці).

З моменту незалежності України та створення Міністерства транспорту України кафедра електрорухомого складу стає головною організацією в галузі наукових досліджень електрорухомого складу. Їй доручаються розробки технічних завдань на нові види ЕРС, рецензування основних документів по експлуатації й ремонту електровозів та електропоїздів, експертизи технічних рішень, проведення випробувань електровозів для залізниць України.

Протягом останніх років кафедрою Електрорухомий склад виконано наступні науково-дослідні роботи:

− визначення раціонального ряду потужностей електровозів для забезпечення вантажних і пасажирських перевезень для залізниць України;

− проведення експлуатаційно-ремонтних випробувань дослідної партії електровозів ДЭ1;

ДЕ1

ДС3

− дослідження процесів електротермічного руйнування гідрогрязевих плівок в контакті колесо-рейка з метою підвищення тягових властивостей локомотивів;

− розробка пропозицій щодо зниження витрат електроенергії на випробування електричних машин тягового рухомого складу;

− розробка й експлуатаційні випробування колійних лубрикаторів;

− розробка проекту державної цільової програми розвитку вантажного поїзда;

− рецензування правил ремонту, норм витрат матеріалів на електровози ЧС2, ЧС4, ЧС7, ЧС8, технічні умови по модернізації електровозів ЧС2 і ЧС4 для Полтавського ПКТБ;

− визначення умов ефективного використання електровоза змінного струму ДС3;

− розробка нових методів відновлення зношених деталей рухомого складу методами електролітичного осадження.

У цей час науково-дослідна робота кафедри спрямована на підвищення ефективності використання існуючого та на освоєння нового електрорухомого складу для залізниць України. Вона ведеться у відповідності з затвердженою Укрзалізницею програмою науково-дослідних і конструкторських робіт.

З 2011 по 2014 рік співробітники кафедри приймали активну участь в:

− розробці програми та методики випробувань магістральних вантажних електровозів 2ЕЛ4 та 2ЕЛ5 виробництва ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»;

− експлуатаційних випробуваннях електровозів 2ЭС6 і 2ЭС10 виробництва ОАО «Уральські локомотиви» на Львівській залізниці;

Електровоз 2ЭС10

− приймальних випробуваннях міжрегіональних електропоїздів HRCS2 виробництва компанії «Hyundai-Rotem Company» i EJ675 – виробництва «ŠKODA VAGONKA a.s.» для пасажирських перевезень на залізницях України;

Електропоїзд HRCS2

Електропоїзд EJ675

− дослідних поїздках на електропоїздах ЕКр1 «Тарпан» виробництва ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Електропоїзд ЕКр1 «Тарпан»

З 2015 року співробітниками кафедри виконується науково-дослідна робота по визначенню основних параметрів перспективних пасажирських та вантажних електровозів для залізниць України, виготовлення яких передбачається на вітчизняних підприємствах.